Запрошуємо Вас на гастрономічний тур країнами світу. Які асоціації виникають у Вас?

Безумовно, італійці готують піцу, пасту, лазанью, французи - круасани та цибулевий суп, британці - fish and chips, японці - суші, українці, звісно, борщ і вареники. А німці? Скажете: баварські ковбаски? А от і ні, - відповість Вам професор Торстен Крінгс!

Як найкраще провести останній день двотижневого візиту? Правильно - за смачним обідом, та ще й власноруч приготовленим!

Почесний доктор УМСФ Торстен Крінгс провів майстер-клас із приготування страв традиційної німецької кухні для студентів освітньої програми «Готельно-ресторанна справа та кейтеринг». Він розкрив усі-усі секрети створення закусок, салату, основної страви - курки з грибами у вершковому соусі, незвичного для нас пюре та шоколадно-полуничного десерту. Якщо під час приготування студенти могли отримати консультацію від шефа, то оформлення подачі стало справжнім завданням «із зірочкою»! Учасники сперечалися, погоджувалися, знову шукали компроміси, адже саме командна робота допомагає знаходити найкращі рішення, які підтримують усі!

Спільними зусиллями до приходу гостей усі страви були готові. Шеф особисто зустрічав охочих скуштувати німецьку кухню на чолі з ректором Дмитром Бочаровим та всесвітньо відомим скульптором Володимиром Небоженком.

Не оцінив кулінарні таланти професора Торстена Крінгса лише той, хто не куштував його шедеврів. Усі ж гості, які смакували обід від шефа, залишилися у захваті - і це ще дуже скромно сказано.

Тепер навіть важко уявити, якими новими талантами ще здивує професор Торстен Крінгс!

В середині травня 2026 р. було розпочато цикл ділових зустрічей практичного спрямування досвідчених фахівців трьох респектабельних ресторанів міста Дніпра – Coast, Репортер та Артист, зі здобувачами вищої освіти УМСФ, що навчаються за освітніми програмами «Готельно-ресторанна справа» та «Туризм». Перша зустріч відбулась на тему «Ресторан як бізнес», безпосередньо в одному із названих закладів, а саме в ресторані Coast, розташованому в історичному центрі міста Дніпра, на Січеславській набережній, з мальовничими краєвидами, оригінальною архітектурою, привабливим оздобленням та декором. На заході також були присутні викладачі профільної кафедри міжнародного туризму та готельно-ресторанного бізнесу – доценти Олена Вішнікіна і Костянтин Горб. Під час заходу організаторами було яскраво продемонстровано гостинність закладу.

Загальним модератором зустрічі, а також одним із доповідачів виступила Олена Гура, директорка з персоналу названих ресторанів. Спікерка Тетяна Коваленко, управляюча менеджерка даних ресторанів, ознайомила аудиторію із концепцією, місією, візією та філософією як трьох вказаних закладів разом, так і кожного окремо, а також із сучасними проблемами та загальними питаннями управління й адміністрування ресторанного бізнесу на конкретних прикладах із власного досвіду. Спікер Денис Щербина, менеджер із підбору та адаптації персоналу, ознайомив аудиторію із кваліфікаційними вимогами до основних посад в ресторані, а також із процедурою організації та проведення співбесід із претендентами, з проблемами адаптації працівників на початку роботи тощо. Усі спікери використовували наочні презентації.

Доповіді кожного зі спікерів виявились для наших здобувачів максимально корисними та цікавими, в аудиторії виникало багато запитань, на які було отримано вичерпні фахові відповіді. Ми щиро дякуємо керівництво названих ресторанів високого класу за долучення до підготовки кваліфікованих фахівців з гостинності та сподіваємось на продовження співпраці.

23 травня 2026 року на базі Музею історії митної справи Університету митної справи та фінансів був організований та проведений просвітницький захід «Ніч Музеї», який широко відзначається міжнародним музейним товариством, включаючи й Міжнародну асоціацію митних музеїв, асоційованим членом якої з 2023 року є Музей історії митної справи УМСФ.

«Ніч музеїв» — це міжнародна культурна акція, що традиційно проводиться навесні та приурочена до Міжнародного дня музеїв, який щорічно відзначається міжнародною музейною та культурною спільнотою 18 травня. Сутність акції полягає в тому, що вона дозволяє містянам та гостям міста відвідати музейні експозиції у вечірній та нічний час, насолодитися театралізованими дійствами, квестами та майстер-класами, які відображають тематичну специфіку тої чи іншої музейної установи.

Вперше музейна акція «Ніч музеїв» була проведена в 1997 році в Берліні в межах локації «Музейного острову», де представлені унікальні колекції предметів старовини ФРН.

В 1999 році  акція була ініційована Міністерством культури та комунікації Франції з метою організації допомоги музейним установам щодо покращення доступу відвідувачам до унікальних музейних фондів та колекцій, створення належних умов до залучення в нетрадиційній спосіб до культурних подій представників місцевих громад.

Як правило, в день «Ночі музеїв» музейні установи продовжують свій графік роботи. Здебільшого заклади працюють ввечері від заходу сонця до 1 години ночі. При цьому відвідувачам пропонується оригінальна екскурсійна програма, в процесі якої вони можуть насолодитися живими діджей-сетами, інтерактивними майстер-класами, оригінальними екскурсіями з ліхтариками, свічками та кінопоказами художніх й документальних фільмів, які присвячені висвітленню історичних подій.

У багатьох європейських містах відвідувачі отримають один квиток , який надає право на безкоштовний вхід до різних музейних локацій, включаючи безкоштовний громадський транспорт. В Україні акція «Ніч в музеї» проводиться з 2005 року.

Цьогорічна акція «Ніч в музеї» в Музеї історії митної справи та фінансів проводилась у вигляді пізнавального театралізованого квесту для дітей «Незвичайна трагікомічна історія звичайного контрабандиста або «Діамантова нога»». Її мета полягала в ознайомленні в ігровій формі юних відвідувачів зі специфікою митної служби, особливостями проходження митного контролю та огляду на контрольно-пропускному митному пункті, правилам заповнення митної декларації, докладному висвітлені на прикладі експозиції випадків провезення через кордони України унікальною контрабанди, пов’язаної з культурною спадщиною нашої країни.

Дійовими особами та ведучими театралізованого дійства «Ніч в музеї» були досвідчений митник Олексій Опанасович Миторчук (к.і.н., доцент Ю. Берестень), хитрий та зухвалий контрабандист Жека Конратрабас-Шмигайло (к.і.н., старший викладач О. Сухомлин). В заході взяли участь члени найстарішої в Україні скаутської організації «Пласт» (Станиця Дніпро Національної Скаутської Організації України), а також батьки юних скаутів.

Поблизу зали «Унікальна контрабанда» був інстальований контрольно-пропускний митний пункт «Університетський», де відбувалось головне театралізоване дійство. Родзинкою заходу було проведення захопливого країнознавчого квесту, під час якого пластуни повинні були відгадати загадки ведучого, які були присвячені тим країнам світу, уніформа яких була представлена в експозиції музею. Підказки для юних відвідувачів були сховані в уніформі митників різних країн, які можна було знайти використовуючи металошукач. Квест відповідав сталим традиціям пластового виховання через дію та самоосвіту.

Мета квесту полягала тому аби знайти ключ від зали «Унікальна контрабанда». В залі «Унікальна контрабанда» пластуни ознайомилися з предметами експозиції та знайшли таємний сховок контрабандистів під стопою скелету.

Після закінчення квесту його активні учасники отримали в якості призу солодкі смаколики, а пластова організація значок УМСФ. В контексті «Ночі Музеї» була проведена розлога екскурсія для дорослих відвідувачів заходу залами «Унікальна контрабанда», «Боротьба з контрабандою», «Уніформа митників світу», «Монети світу», картинні галереї, фотовиставка робіт І. Щупака.

В організації та проведенні заходів з відзначення «Ночі Музеїв» взяли участь студенти першого курсу спеціальності «Історія та археологія» групи ІСТ25-1 Владислав Чорний та Софія Рябчинська, які провели розлогі екскурсії залою №2 «Зала боротьби з контрабандою», мистецькою галереєю та виставкою фоторобіт Ігоря Щупака – знаного дніпровського історика, директора науково-дослідного інституту вивчення Голокосту «Ткума», яка присвячена природним ландшафтам та заповідним зонам Канади, докладно відповідаючи на чисельні питання відвідувачів.

Музей історії митної справи УМСФ висловлює щиру подяку очільникам Станиці Дніпро ПЛАСТ - Національної Скаутської Організації України за дієву допомогу в організації та проведенні заходу.

У Дніпрі відбулося урочисте завершення «Школи молодого лідера STARt LEAD» від Дніпропетровською ОДА. Студент-міжнародник Максим Паладічев увійшов до числа фіналістів програми, яким було вручено дипломи за успішне проходження навчання. Дипломи фіналістам вручила заступниця голови Дніпропетровської ОДА Ірина Грицай.

Раді повідомити, що Максим увійшов до вісімки найкращих учасників програми які представлятимуть Дніпропетровську область на міжнародному заході «Молодіжний саміт Веймарського трикутника», що відбудеться у регіоні О-де-Франс (Франція) у липні 2026 року.

Завершальним етапом програми стало стажування в структурних підрозділах Дніпропетровської ОДА. Максим проходив його у департаменті управління зовнішньоекономічної діяльності, де протягом двох тижнів долучався до роботи підрозділу: знайомився з документацією, брав участь у підготовці робочих пропозицій та відвідував наради.

У межах STARt LEAD учасники також проходили онлайн-навчання, тренінги та зустрічі з представниками державних інституцій, міжнародних організацій і експертного середовища, отримуючи практичні навички в управлінні та проєктній діяльності.

Щиро вдячні Дніпропетровська обласна державна адміністрація за небайдужість та підтримку молоді, надання можливостей для самореалізації в наш непростий час!

Дмитро Володимирович – один із тих хто знає про розвиток в сфері науки  найбільше, адже він є проректором з наукової роботи Університету митної справи та фінансів, тому ми вирішили поглибитись в університетську науку саме з його слів.

Чи пам’ятаєте ви свій перший робочій день в університеті? Розкажіть свій шлях від студентства до проректора?

Це був  перший день роботи тоді ще не в університеті, а в академії митної служби України. Перше моє знайомство з академією відбулося в 96-му році. Я був студентом п'ятого курсу юридичного факультету Дніпропетровського державного університету. Одного дня до нас на заняття завітав Падун Петро Панфілович. Ми знали цю людину як першого проректора Дніпропетровського державного університету. Але на момент, коли він до нас завітав, він був вже новопризначеним ректором Академії митної служби України. І от він завітав  до нас – випускників юридичного факультету, з інформацією про те, що в Дніпрі створюється спеціалізований вищий навчальний заклад, який буде в майбутньому готувати фахівців для митної служби. І запросив нас попрацювати, прийти і спробувати себе в ролі викладача в Академії митної служби України. На співбесіду до Петра Панфіловича нас пішло двоє, але мій однокурсник відмовився, а я вирішив спробувати. Проте, зважаючи на те, що я був ще сам студентом, а набір планувався тільки в наступному році, то офіційно я був працевлаштований в академії 4 серпня 1997-го року. З грудня 96-го року почали підготовку до набору майбутніх учнів, а в червні 97 здійснили перший набір курсантів Академії митної служби України.

Після того, як я уже офіційно був працевлаштований в академію, мені, як і всім науково-педагогічним працівникам, присвоїли персональні звання. З вересня я вже був інспектором митної служби і куратором першого набору. Ну а далі традиційний для науковця і викладача шлях: викладач, старший викладач, доцент, професор. Це все пов'язано з захистом кандидатської роботи на митну тематику та докторської роботи. І от з 2015 року вже в новоутвореному Університеті митної справи та фінансів я працюю на посаді проректора з наукової роботи.

Як зароджувалась наша університетська наука? Які основні етапи розвитку за 30 років вона пройшла?

Ну, будемо відвертими, Дніпро ніколи не був центром юридичної освіти, ні в Радянському Союзі, ні в незалежній Україні. В 97-му році у нас в області не було жодного доктора юридичних наук і було лише декілька кандидатів юридичних наук. І серед них формально перший, а неформально – другий, декан юридичного факультету Гмирко Валерій Петрович, який перейшов до нас також з Дніпропетровського державного університету. А коли ми починали в 97 році, у нас було два викладачі: я і Тропіна Олена Миколаївна, теж молодий, недосвідчений науковець, назвемо це так.

Потім уже були залучені люди з науковими ступенями: Гмирко, Лобойко та Трофіменко. І так почало формуватися ядро викладацького складу на юридичному факультеті. Вся моя професійна діяльність пройшла саме на юридичному факультеті до моменту призначення на посаду проректора.

У 1998-му році в академії були відкрита аспірантура по різним спеціальностям, в тому числі і по Праву. Перші захисти співробітників відбулися в 2002 році. Першим захистив кандидатську дисертацію я, потім Тропіна, а потім і інші колеги, після чого колектив зростав якісно і кількісно. Докторську роботу я захистив у 2007 році.

Зрозуміло, що захисти відбувалися не тут, бо постійно діючі спеціалізовані вчені ради у нас уже з'явилися значно пізніше. Але на сьогодні ми маємо дві постійно діючі спеціалізовані вчені ради для економістів та юристів.

В аспірантурі зараз п'ять акредитованих спеціальностей підготовки докторів філософії. Ну, відповідно в межах їхньої діяльності, регулярно відбувається захист докторів філософії, але це вже формат разових спеціалізованих вчених рад, тому наразі у нас достатньо потужний науковий потенціал.

Яка подія була для вас найбільш знаковою за все університетське життя?

Ну, по-перше – напевне сам факт створення спеціалізованого навчального закладу, яким була Академія митної служби України.

Другий момент – цікава історія зі спробою об'єднання трьох навчальних закладів, які до моменту цього існували самостійно. Це Академія митної служби, Дніпропетровська державна фінансова академія і Аграрний університет. Трудові колективи нашої академії, фінансової академії і аграрного університету виступили проти. Якщо поєднувати митну складову і фінансову – це ще логічно можливо якось пояснити. Але от аграрії… Пам'ятаю, на зустрічі з трудовим колективом на той момент один із перших заступників міністра освіти, коли в нього запитали, які ж критерії об'єднання трьох навчальних закладів і, зокрема, аграрного університету, відповів: «Через митний кордон перевозять зерно? Перевозять! Значить, от вам і спільна точка зору». Отаку відповідь ми отримали!

Ну і третій момент — це коли, власне, утворився Університет у його сучасному вигляді. Це надало новий поштовх до створення того простору, де ми зараз працюємо і ви навчаєтесь.

Ви були одним з перших кураторів академії. Чи пам'ятаєте ви свою першу групу і чи підтримуєте зв'язок з випускниками? І що цікаво можете розказати про життя куратора?

«Ой, та це як кажуть, є що згадати, нічого дітям розказати» - жартує Дмитро Володимирович. Звичайно я пам'ятаю групу, дуже багато яскравих випускників, як і всі наступні, але перших запам'ятовуєш завжди. Я пам'ятаю, як ми самоорганізувалися та вирушили в Софіївський парк групою. Я пам'ятаю інші моменти, як позитивні, так і не зовсім. Багато чого можна було побачити в гуртожитку. Зараз режим більше лояльний, як для викладачів, так і для самих студентів. А тоді куратор мінімум декілька разів на тиждень повинен був відвідати курсантів у гуртожитку, подивитись, чи брудно в них в кімнаті, в якому вони стані, як в емоційному так і в фізичному. Тому спогадів у мене залишилось чимало і ми досі згадуємо ці історії при зустрічі з випускниками.

Багато курсантів із першого набору, зокрема з моєї групи продовжують працювати в митних органах і не тільки. Наприклад випускник Санжара Олександр Олександрович, секретар Дніпровської міської ради, викладає зараз на юридичному факультеті.

Чи пам'ятаєте ви день урочисто урочистого відкриття академії митної служби? Як це відбувалось і що цікавого там було?

Я вам скажу більше. Цей факт відображений на одній із картин, яка висить у нас в холі, де зафіксовано вручення символічного ключа від академії, від нашого фундатора і засновника Деркача Леоніда Васильовича ректорові Петру Панфіловичу Падуну. До речі, на момент відкриття 1 вересня  1997-го року в форменому одязі були виключно курсанти, а Петро Панфілович в формі співробітника Державної митної служби України. Всі інші, в тому числі і я, були в цивільному одязі. Нас атестували впродовж перших кількох місяців, і тільки тоді ми одягли формений одяг. Тому я завжди згадую, коли проходжу мимо картини, де всі курсанти стоять в форменому одязі, і думаю: «Пляма в сірому костюмі – то я...»

Карпенко Каміла, група ЖР25-2