26 січня у світі відзначають Міжнародний день митника – професійне свято людей, які щодня стоять на перетині кордону, торгівлі й безпеки. Для більшості з нас митниця – це лише черга на кордоні, перевірка валіз та зайва бюрократія. Але за цим фасадом ховається одна з найазартніших битв у людській історії. Битва між державою та винахідливістю, страхом і спокусою.
Контрабанда – це не просто кримінал. Це маркер епохи. Вона існує стільки ж, скільки й самі кордони, і за кожним вилученим предметом стоїть історія, варта екранізації. Разом із директором музею митної служби при Університеті митної справи та фінансів, кандидатом історичних наук Юрієм Берестенем, “Наше місто” зазирнуло за лаштунки цієї професії: від давньогрецьких митних плит до сучасних електронних пломб.
Музей митної служби – це не застигла експозиція. Значну частину колекції формують самі митники: предмети, вилучені під час реальних справ, згодом переходять зі статусу речових доказів у статус музейних експонатів. А завдяки інтерактивному формату студенти можуть буквально помацати історію боротьби з контрабандою – від античності до сьогодення.
Журналіст пробує “відшукати контрабанду” у внутрішньому дворику УМСФ через бінокль митника
За словами Юрія Берестеня, у музеї не просто дивляться на експонати, а вчаться розпізнавати злочин у звичайних речах. І це важливо, бо контрабанда – явище не нове. Вона існує стільки ж, скільки існують кордони і мито.
Перші митні правила з’явилися ще в античному Північному Причорномор’ї. Торгівля вином, олією, зерном – класична давньогрецька тріада – уже тоді обкладалася митом. В Ольвії та Херсонесі збереглися кам’яні плити з вирізьбленими тарифами: скільки і з якого товару належить сплатити.
І де є мито – там завжди є спокуса його обійти. Античні купці були не менш винахідливими, ніж сучасні контрабандисти. Вони шукали обхідні маршрути, занижували обсяги вантажів, приховували частину товару. За словами Юрія Берестеня, поява мит автоматично означала і появу спроб їх обійти – це супроводжує торгівлю протягом усієї історії.
З часом держава дорослішала, а разом з нею – і митна система. У добу козацтва Запорізька Січ існувала значною мірою за рахунок митних надходжень. Через її територію йшли торгові шляхи з півдня на північ і зі сходу на захід. Купці платили мито, а натомість отримували охорону. Контрабанда ж у цій системі вже означала прямі збитки для військової казни.
У XIX столітті боротьба з контрабандою стала системною. Митники російської імперії мали знати порушників буквально в обличчя. У музеї зберігаються документи з грифом “секретно”: списки відомих контрабандистів з описами зовнішності, а згодом – і з фотографіями.
З’являється ще один важливий атрибут митного контролю – пломба. Свинцева, крихка, одноразова монетка. До речі, цікавий факт, що слово пломба і походить від латинскього “Plumbum”, що буквально означає “свинець”. Саме вона свідчила: товар оглянутий, мито сплачене. Підробка пломб була цілою наукою, але й митники мали свої каталоги фальшивок і номерні інструменти, за якими можна було визначити, хто саме проводив пломбування.
Чи могли пломби підробити? Могли, але це було дуже і дуже непросто. Ну по-перше, номерні знаки, що свідчили, хто саме проводив пломбування. По-друге, в пломбі є мотузочка, на яку вона кріпиться і будь-яка не підійшла б. Митники додумались перейняти досвід середньовічного британського флоту, де в корабельні канати вшивалась червона нитка, аби такі канати неможливо було продати. Адже купити, чи навіть зберігати такі канати в себе було кримінальною відповідальністю. От і в старих митних пломбах користувались цією ж технікою.
Зараз вже є навіть електронні пломби і взагалі обійти систему майже неможливо.
З роками сформувався навіть окремий жартівливий термін – наївні контрабандисти. Деякі порушники щиро віриять, що схованка в книжці, підборі взуття чи дитячій іграшці є геніальною. Насправді ж подібні трюки митникам відомі вже кілька століть.
Тож пан Юрій демонструє нам на вітринах класику жанру: валюта схована в котушках з нитками, прикраси в буханках хліба, коштовності в подвійних стінках валіз. За словами експерта, коли на огляд іде дитина з великим плюшевим ведмедиком – це майже гарантована причина для ретельної перевірки.
Контрабанда завжди була грою в хто кого перехитрить. Але з розвитком технологій вона дедалі частіше програє. Рентген, сканери, службові собаки, хімічні реактиви – усе це перетворило більшість старих методів на музейні експонати.
Якщо подивитися на контрабанду без романтики, вона швидко втрачає флер хитрої пригоди і перетворюється на суху арифметику. Саме з цього починають митники, коли пояснюють, чому одні й ті самі товари роками залишаються лідерами нелегального ринку.
На першому місці в контрабандній ієрархії стабільно тримаються тютюнові вироби. Причина проста: висока різниця в акцизах і митах робить сигарети ідеальним товаром для надприбутків. Ввезення без сплати податків означає мінус для бюджету і плюс для тіньового бізнесу.
У музейній експозиції – фото реальних спецоперацій, коли великі партії сигарет намагалися завезти морем. Саме морський шлях залишається основним для великих обсягів: контейнери, трюми, складні логістичні ланцюги.
Контрабанда сигарет сильно б’є по легальному місцевому виробнику, робочих місцях і внутрішньому ринку.
Як жартує пан Юрій – дипломати часто ще ті контрабандисти. Окремий жанр контрабанди – спроби використати дипломатичну пошту. Формально такі пакунки не підлягають огляду, і цим намагаються скористатися. Але практика показує: навіть дипломатичні канали не є повністю недоторканими.
Іноді все вирішує банальна механіка – погано закріплений пакунок рветься, і вміст стає очевидним. В інших випадках працює аналітика: спецслужби відстежують маршрути, кінцеві адреси і трафіки. Якщо доведено, що під дипломатичним прикриттям іде контрабанда, питання вирішується вже не на рівні митного огляду.
Серед курйозів, які згадує пан Юрій, – випадок, коли кур’єр ніс дипломатичну валізу, прикуту наручниками до руки, але різкий рух – і дно валізи буквально випало разом із нелегальним вантажем.
Другу позицію в контрабандному рейтингу впевнено займають наркотичні засоби. Для великих партій знову ж таки переважає морський шлях. В експозиції – приклади вилучень героїну і кокаїну, датовані 2007–2010 роками: ламінатні ламелі, труби, контейнери з багатошаровими сховками.
В автотранспорті контрабанда виглядає прозаїчніше: сидіння, пороги, подвійні стінки, технічні порожнини. Але саме тут митникам працювати легше – кількість потенційних схованок обмежена, а сучасні сканери й досвід інспекторів швидко виявляють невідповідності.
Одним з оригінальних способів провезти партію заборонених речовин які засвідчили митники стала спроба замаскувати його під котячий корм.
Ще один важливий елемент сучасної боротьби з наркотиками – службові собаки. Їхню роботу доповнюють хімічні реактиви: достатньо краплі на зразок речовини, щоб за кольоровою реакцією визначити її тип – кокаїн, героїн, барбітурати.
Трохи результатів: упродовж 2025 року кінологічні команди Державної митної служби України зафіксували 872 випадки незаконного переміщення заборонених речовин та предметів. Цей показник зріс на 26,2 % порівняно з аналогічним періодом 2024 року.
Найбільше порушень стосувалося перевезення через кордон наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – 626 випадків.
Це руйнує один із головних міфів контрабандистів: мовляв, якщо добре сховати – не знайдуть. Насправді ж пошук давно вийшов за межі ручного огляду. Система працює на випередження, поєднуючи інформацію, техніку і людський досвід.
Хоча, як показала практика, собаки можуть стати в нагоді не тільки митникам, але й контрабандистам.
Легенди кажуть, що в минулому столітті один відомий одеський контрабандист посперечався з митником, що зможе винести через пункт контролю золото і діаманти на велику суму.
Він приїхав на митницю відкрито. Його ретельно обшукали: перевірили одяг, взуття, особисті речі. Розібрали екіпаж, на якому він прибув. Ні-чо-го. Контрабандист спокійно переодягнувся у чистий, перевірений одяг і пройшов контроль.
А вже за кордоном просто свиснув.
На сигнал прибіг його пес. Саме в ошийнику собаки й була схована контрабанда. Увесь огляд був зосереджений на людині, тоді як носієм вантажу став чотирилапий друг. Скоріше за все, пса спеціально відпустили ще перед митним пунктом, а потім він повернувся на свист уже по той бік кордону.
Найнебезпечніша форма контрабанди – використання людей як перевізників, так званих мулів. Контейнери з наркотиками ковтають, зашивають, маскують. Ризик тут не абстрактний: від кислотності шлунка залежить, чи витримає капсула. В історії митної служби є випадки миттєвих смертей від передозування.
Тих, кого підозрюють у такому перевезенні, перевіряють рентгеном і медичними методами. І майже завжди фінал однаковий: операція, зламане здоров’я і кримінальна відповідальність.
Контрабандисти постійно вигадують нові способи: пошта, корми для тварин, колонки, картини. Але сучасні технології – рентген, аналізатори, бази даних – залишають злочинцям дедалі менше шансів. Те, що ще кілька десятиліть тому здавалося хитрою багатоходовочкою, сьогодні виглядає музейною архаїкою.
Утім, попри технології, бази даних і багаторівневий контроль, контрабанда не зникає повністю. Вона лише змінює форму. І саме тут, на межі між серйозною загрозою і людською наївністю, з’являються історії, які змушують одночасно дивуватися й замислюватися.
Один із відносно нещодавніх прикладів – контрабанда зубів мамонтів. Здавалося б, музейний експонат, але на чорному ринку це дорогий оздоблювальний матеріал. Вартість одного зуба може сягати від 10 до 40 тисяч доларів.
У музеї митної служби представлені репліки пластин, на які були розпиляні зуби перед спробою вивезення. Йшлося не просто про гроші: у тій партії були рештки щонайменше 11 мамонтів різного віку, що мало колосальну наукову й археологічну цінність.
Ще одна зона ризику – контрабанда екзотичних тварин і комах. За міжнародними правилами заборонено як ввезення живих рідкісних видів, так і таксодермічних виробів. Але попит породжує пропозицію.
Виглядає це приблизно так: соколів, папуг, мавпочок намагаються перевозити, застосовуючи снодійне. Проблема в тому, що для такого ризику треба бути справжніми фахівцями – тварини прокидаються просто в багажі, створюючи хаос. Часто саме так і виявляють незаконний живий товар. Комах же перевозять в закритих екосистемах у контейнерах для інсектаріїв (акваріуми з комахами) колекціонерів.
Небезпека тут не лише в жорстокому поводженні з тваринами. Інвазійні види можуть завдати шкоди цілим екосистемам – витіснити місцеву фауну, принести паразитів і хвороби, до яких регіон не готовий. Тому митний контроль у цій сфері – це ще й питання екологічної безпеки.
Окремий пласт контрабанди – культурні цінності. Дуже часто намагаються вивозити ікони. За українським законодавством книги, видані до 1953 року, вважаються культурною спадщиною і потребують спеціального дозволу.
У музейних вітринах як репліки, так і реальні речі, вилучені на митниці: ікони, ордени, медалі. Оригінали деяких реплік мають вражаючу ринкову вартість. Наприклад, окремі ордени радянського періоду на міжнародних аукціонах можуть стартувати зі 100 тисяч доларів – залежно від номера, року вручення і особи нагородженого.
Багато хто щиро дивується: “А якщо це моя річ, чому я не можу її продати за кордоном?” Формально – можна, але лише після декларування й проходження експертизи. На практиці ж більшість таких предметів заборонені до вивезення саме через свою історичну й культурну цінність.
Ще одна популярна категорія – холодна і вогнепальна зброя. Ножі, кортики, багнети, навіть пістолети-запальнички. Частина з них – сувенірні репліки, але є й оригінали, пов’язані з різними військовими традиціями: від європейських до азійських.
Розмова про контрабанду не обходиться без легенд. Одна з тих, що поділився зі мною пан Юрій – британська історія про мумію фараона, яку під час митного оформлення віднесли до категорії в’ялена сушена риба, бо інспектор не знав, як інакше її класифікувати.
Ще одна легенда – про великий алмаз з південної Африки. Його репліку відправили вантажним кораблем з купою охорони, а оригінал для безпеки відправили звичайною поштою. Алмаз нібито знайшли як контрабанду, і це стало доказом ефективності митного контролю. Байка це чи правда – питання відкрите, але сама історія показує: контрабанда завжди породжує міфи.
Митники визнають: найвразливіше місце системи — людина. Контрабанда проходить там, де хтось відвернувся або змовчав.
Адже митник – це не просто людина в формі на пункті пропуску. Це оборонець нашого економічного суверенітету та культурної спадщини. Поки прикордонники тримають територію, митники тримають порядок у всьому, що цю територію наповнює: від чесних податків до збережених історичних реліквій.
Зверніть увагу: тільки за минулий рік Південно-Східна митниця виявила порушень митних правил на 28 мільйонів гривень!
- Виявлено 157 порушень митних правил на суму 28 млн гривень.
- На розгляд суду передано 82 справи про порушення митних правил на суму 30 млн гривень.
- Стягнуто до Держбюджету за постановами митниці, суду та мировими угодами кошти у сумі 2,46 млн гривень.
- За результатами розгляду справ судами накладено стягнень (конфіскація та штрафи) на суму 2,9 млн гривень.
Від щирого серця вітаємо митників із професійним святом!
Фото Валерія Кравченко
