Тимчасовий захист

20 червня 2001 р. у Європейському Союзі (далі – ЄС) ухвалили Директиву 2001/55/ЕС «Про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несенні їх наслідків», яку найчастіше скорочено називають Директивою  про тимчасовий захист (далі – ДТЗ). Її положення поширюються на всі держави ЄС крім Данії. Основна ідея ДТЗ зменшення кількості осіб якім надано притулок (статус біженця). Залежно від різних сценаріїв Єврокомісія прогнозує, від 2,5 до 6,5 мільйонів українців, які шукатимуть захисту в ЄС.

Термін дії тимчасового захисту для українців?

Громадяни України при наявності біометричного закордонного паспорту починаючи з 2017 р. мають право в’їзду без оформлення візи та перебування на території протягом 90 днів та вільно пересуватися територіями держав, що підписали Шенгенську угоду.

Відповідно ДТЗ надає можливість громадянину України, який переїхав до ЄС в наслідок війни з Росією, перебувати в межах його території та отримати тимчасовий захист протягом одного року. У випадку якщо ситуація не покращиться, то дія тимчасового захисту автоматично подовжиться на пів року, а потім, за потреби, ще на стільки ж. Після цього Рада ЄС може подовжити захист ще від одного – до трьох років.

Якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме громадянам України, які рятуються від розпочатої Росією війни, безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію ДТЗ.

На кого поширюється тимчасовий захист ЄС?

Тимчасовий захист поширюється на:

  1. громадян України, які проживали на її території станом на 24 лютого 2022 р. та змушені були залишити свої домівки через вторгнення російських військ;
  2. осіб, які мають політичний притулок в Україні;
  3. громадян третіх держав, які мали в Україні посвідку на постійне проживання, але не можуть повернутися на батьківщину, бо це не буде безпечним, держави ЄС зможуть надати тимчасовий захист ЄС, чи аналогічний статус за своїм національним законодавством.

Не передбачено тимчасовий захист для громадян третіх держав, які не мали посвідки на постійне проживання в Україні, і їхня батьківщина є безпечною для проживання, наприклад, іноземні студенти. Але держави ЄС мають сприяти в їх поверненні додому. Водночас, держави ЄС можуть і їм надати тимчасовий захист.

Рада ЄС рекомендувала також надати тимчасовий захист особам, котрі виїхали з України незадовго до 24 лютого 2022 р., побоюючись можливої війни чи у випадку перебування ними у відпустці чи відрядженні в Євросоюзі.

Відмінність тимчасового захисту від притулку

Тимчасовий захист і статус біженця – це різні юридичні процедури.

Для отримання статусу біженця українці перетнувши кордон Польщі, Молдови, Словаччині, Угорщині чи Румунії, мають право подати в державі перетину кордону заявку на притулок і залишатися в цій державі поки їх заявка розглядається. На визнання статусу біженця можна чекати багато місяців.

Водночас, статус тимчасового захисту українці, які рятуються від війни, отримують автоматично після перетину кордону. Після чого вони можуть їхати до тієї держави – члена ЄС, де їм буде зручніше знайти місце проживання, наприклад, до родичів чи знайомих. І по приїзду на місце проживання вони матимуть право подати заявку на притулок.

Тимчасовий захист: права українців?

Права прив’язані до конкретної держави. Для можливості скористатися такими правами необхідно звернутися по дозвіл на проживання до національних органів влади, що займаються питаннями тимчасового захисту.

До прав які надає тимчасовий захист належать:

  • можливість перебувати на території ЄС протягом часу дії директиви;
  • право на проживання;
  • доступ до ринку праці та житла (можливість працювати, займатися підприємницькою діяльністю, підвищувати кваліфікацію та інше);
  • соціальна та медична допомога.

Діти, які прибули без батьків або інших родичів, отримують право на опікуна та доступ до шкільної освіти.

Після отримання дозволу на проживання, подорожувати в інші держави Шенгену можна буде, за звичними для безвізу правилами: не більше 90 днів за кожні 180 днів.

 

Матеріал підготовлено доцентом кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту права та міжнародно-правових відносин Університету митної справи та фінансів, к.ю.н., доцентом Л.А. Філяніною.